Результатом абстрагування є поняття, в яких відображаються загальні та суттєві ознаки предметів і явищ об’єктивної дійсності [6, с. Порівняння — метод емпіричного рівня наукового пізнання, з допомогою якого робиться висновок про подібність чи відмінність об’єктів пізнання [6, с. Цей метод дає можливість виявити кількісні й якісні характеристики предметів, класифікувати, упорядкувати і оцінити їх.
Наукове знання є системою логічно пов’язаних між собою пропозицій, у яких зафіксоване знання об’єктивних зв’язків і законів дійсності. Наукове знання – це суспільне надбання, соціальне явище, що належить усьому суспільству, а не окремій особистості. Із результатів наукової діяльності вилучається все суб’єктивне, пов’язане зі специфікою самого вченого і його світосприймання. У процесі еволюції суспільства починають зникати антропоморфні фактори щодо характеристики предметних відносин.
Практика — це матеріальна, чуттєво-предметна, цілеспрямована діяльність людини, яка має соїм змістом освоєння і перетворення природних і соціальних об’єктів [7, с. Вона становить собою всезагальну основу і рушійну силу розвитку людського суспільства і пізнання. Філософські основи науки сприяють не лише обґрунтуванню добутих знань, а й виконують пошуково-евристичну функцію. Вони сприяють побудові нових теорій і концепцій, впливають на перебудову нормативних структур науки. Філософсько-світоглядні ідеї та принципи використовуються і для обґрунтування отриманих результатів, хоча й не завжди має місце співпадання філософського обґрунтування з філософською евристикою. Проблеми вирішуються спеціальними науковими дослідженнями.
Штучні мови створюються для вирішення спеціальних завдань науки і пристосовані до опису предметних галузей, є засобом ефективного мислення в межах логіки, математики, фізики, хімії, медицини й інших наук. Варто відзначити, що без природної мови штучна мова не могла б існувати, тому що була б незрозуміла людям. Пізнавальна функція наукових знань містить описово-систематизуючу, пояснювальну і прогностичну функції. Усі ці функції наукового знання пов’язані з його основною особливістю – упорядкованістю, систематичністю, логічною зв’язаністю. Розвиток наукових знань змушує уточнювати визначення понять, вносити нові ознаки в їхній зміст.
Не існує ніяких явищ, які, будучи відгородженими від усіх інших явищ, причинних зв’язків, залишаються поза пізнавальними можливостями людини. Проте поняття (система понять) теорії не тотожні поняттям науки чи філософії. Якщо поняття науки є і тяжіють https://asu.kh.ua/ до граничної абстрактності, то в теорії – ця гранична абстрактність уступає, наповнюється конкретним (предметним) змістом. Гідденс як форма «інтегральної методології» соціального пізнання. Проблеми методології соціального пізнання у творчості Н.
Взаємодія філософії і науки добре простежується в творчості багатьох видатних натуралістів. Наукою прийнято називати теоретичні систематизовані погляди на навколишній світ, відтворюють його істотні сторони в абстрактно логічного формі і засновані на даних наукових досліджень. Як було підкреслене вище, прямий зв’язок математичної гіпотези з досвідом надто слабкий. Однак це зовсім не значить, що практика не керує дослідником в цьому випадку – нехай хоча б і побічно.
Концентруючи увагу на основних або ключових питаннях теми, не можна не зважати на побічні факти, які на перший погляд здаються малозначущими. Проте саме такі факти можуть приховувати в собі початок важливих відкриттів. Не можна ігнорувати факти тільки тому, що їх важко пояснити або знайти їм практичне використання. 3міст нового в науці не завжди бачить сам дослідник.
Розбіжність окремих або декількох фактів з теорією не означає, що останню треба відразу відкинути. Тільки у тому випадку, коли всі спроби усунути суперечність між теорією і фактами виявляються безуспішними, приходять до висновку про помилковість теорії і відмовляються від неї. У будь-якій науці слід виходити з даних нам фактів, які необхідно визнавати незалежно від того, подобаються вони нам чи ні. Наука як форма духовно-практичної діяльності і соціальний інститут. Історичний розвиток інституціональних форм наукової діяльності. Фундаментальні і прикладні дослідження в науці.
Завданням же логічного дослідження є розкриття ролі, яку окремі елементи системи відіграють у складі розвитку цілого. Діалектика логічного та історичного є одним з основних принципів сучасної філософії та методології науки. Ідеалізація пов’язана з “мисленим експериментом”, внаслідок якого з гіпотетичного мінімуму деяких ознак поведінки об’єктів відкриваються або узагальнюються закони їхнього функціонування. Межі ефективності ідеалізації визначаються практикою. Матеріальні моделі – це природні об’єкти, що підпорядковуються у своєму функціонуванні природним закономірностям.
По-друге, донаукове, стихійно-емпіричне пізнання не має своїх специфічних методів і спеціальних засобів. Засобами цього рівня пізнання є знаряддя праці, які одночасно виконують як виробничі, так і пізнавальні функції. Безпосередня мета його – не пізнання світу, а саме виробництво предметів, яке, зрештою, неможливе без певного знання про предмети та знаряддя праці, способи їхньої зміни, застосування і т.д.
Судження – це форма мислення, що відображає речі, явища, процеси дійсності, їхні властивості, зв’язки і відносини. Судження – це зіставлення понять, що встановлюють об’єктивний зв’язок між предметами та їхніми ознаками або між предметом і класом предметів. Наукове пізнання використовує особливі методи, за допомогою яких нтічаїоться її об’єкти.
Наукові дослідження в сфері соціально-економічних наук часто являють собою поєднання двох названних видів, і тому їх слід іменувати теоретико-прикладними. Вернадський, передбачив у своїх філософських роздумах ряд особливостей наукового методу і наукової картини світу наших днів. Складовою частиною тієї реальності, яка нас оточує і в якій нам так чи інакше належить орієнтуватися, жити і діяти. На сьогодні немає однозначного визначення науки. Таким чином зважаючи на безліч припущень доцільно розглядати їх як особливу форму мислення, що має цілком визначене відношення і до гіпотези. Узагальнення з граничним переходом, коли вводяться нові характеристичні параметри по відношенню до предметів колишньої області, виявляються нові властивості і відношення об’єктів в межах колишньої області.
Матеріали з астрономії подаються переважно в інтерпретаціях Козьми Індикоплова та Іоанна екзарха Болгарського. Тлумачна Палея існувала в різних версіях, серед яких привертає увагу виявлений в Крехівському монастирі рукопис початку XV ст., названий дослідниками Крехівською Палеєю. Тут систематизовано наукові уявлення, які українські книжники поділяли з освіченими людьми всіх країн візантійської культурної сфери11.
